Тяжким злочином вважається осквернення могил. Старі кладовища не можна переорювати як не можна чіпати і надгробних пам'ятників, інакше загине вся сім'я порушника спокою померлих. У сербів, наприклад, на кладовищі забороняється рубати дерева, ламати гілки, рвати квіти і навіть вдихати їх аромат, щоб не втратити нюху. Але ж і впорядковувати кладовища потрібно. Як же бути?
У селі Конотоп Городнянського району з середини серпня цього року розпочалися роботи з благоустрою старого цвинтаря (на ньому перестали ховати з 1953 року, коли відкрилося нове). Однак селяни незадоволені таким наведенням порядку.
- Роботи з благоустрою розпочалися в серпні, до цих пір вони не завершені. Саме цю справу на перший погляд добре. Але потрібно розумно його робити, - каже 53-річний Олексій Рощина, який живе неподалік від цвинтаря. - На кладовищі дійсно все позаростало кущами, деревами, до того ж воно нічим не обгороджене. Знаходиться цвинтарі над дорогою. Якщо людина у нас вперше, він і не помітить, що кущі приховують старі могили, хрести. До нинішнього сільського голови Сергія Михайловича Колодько ніхто їм не займався. А він взявся, тільки роботи ведуться якось необережно. Падаючи, дерева зачіпають старі хрести, огорожі і самі могили. Спиляні дерева тягнуть з кладовища тракторами. Гілки взагалі палять серед кладовища, хоча можна було б винести їх і спалити в іншому місці. Одним словом, не по-людськи виходить, люди незадоволені такою роботою голови. Він підняв питання про впорядкування кладовища в січні цього року. Усі селяни погодилися, що потрібно навести порядок, тому що це пам'ять про наших рідних. Але ніхто не думав, що це так буде робитися.
Скаржиться на Сергія Колодько і 71-річний Федір Герман:
- На тому цвинтарі поховані моя мати ідеї сестри - Мотя і Марфа, вони померли один за одним після війни від тифу. Мама мені перед смертю заповіла: «Ходи до мене на могилу, синку, скільки будеш жити на світі». Я і навідуюся. Між могилами сестер росли два клена. Сільський голова розібрав залізну огорожу, яким я захистив могили (якщо б я не забетонував стовпчики, то їх теж, напевно, вже не було б), і повалив дерева. Коли я побачив це, то серце защеміло. Кажу Сергію Михайловичу: «Що це ти робиш?» - «Окультурюють цвинтар». Яке ж це окультурення: по могилах тракторами поїздив, хрести поламав. Досить того, що вже одне кладовище окультурив - нове. Скільки пам'ятаю, навколо нього завжди росли берези. А в минулому році сільський голова спиляв їх, деякі забрав на пилораму, а деякі залишив, гілки навколо розкидані - ось це порядок навів! Обіцяний людям паркан поставив лише перед кладовищем і трохи з боків, далі справа не пішла. А вже рік пройшов. Так і зі старим кладовищем буде.
Після моєї розмови з головою мені весь час мати сниться. Вона майже щодня приходить до мене уві сні і просить, щоб я стежив за могилами і огорожею.
Цим «благоустроєм» задоволені лише ті, у кого на старому цвинтарі нікого немає. У тих же, хто приходить туди поминати рідних, серце кров'ю обливається, коли бачать, що там робиться.
Роз'яснити ситуацію журналісти попросили сільського голови Конотопа Сергія Колодько.
- Я працюю на своїй посаді вже другий термін, - каже Сергій Михайлович. - За цей час мені багато чого вдалося зробити для блага наших жителів. Так, перше, за що я взявся, це ремонт автобусної зупинки - вона була просто в жахливому стані. Потім полагодив міст через ставок - по ньому женуть худобу на пасовисько.
До мене міст ледь не розвалювався, я ж, як міг, підремонтували його, тепер люди спокійні за своїх корів. Можу похвалитися й тим, що в сільраду і ФАП за час моєї роботи провели газ, відремонтували Будинок культури. А в минулому році я спиляв старі берези навколо нового кладовища. З хороших зробили цвинтарний паркан, ті, що гірше, пустили на дрова для опалення школи. Цього року я вирішив навести порядок і на старому кладовищі. Про це я говорив людям на зборах.
А по селу почали ходити чутки, нібито всякого, хто пиляє на кладовищі, потім Бог карає хворобами. Два пильщика, які пиляли дерева на новому кладовищі, дійсно захворіли, але я не вважаю, що це якось пов'язано. Тому тепер на новому кладовищі я сам своєю бензопилою валю дерева. У поминальні дні після Великодня я спеціально підходив до нашого батюшки Миколі, щоб запитати, чи можна пиляти старі дерева на кладовищі, не гріх це. Він відповів, що це «добру справу», і додав, що на небесах воно мені зарахується. Тому я переконаний, що не роблю чогось протиправного. І ще, перед початком робіт я взяв необхідний дозвіл на валку дерев в Чернігівській екологічної службі, а також рішення з цього питання було прийнято на сесії сільради.
Багатьох могил на кладовищі вже й не видно, хоча за деякими ще доглядають родичі. Коли я зайшов туди перед початком робіт, валка дерев мені здалася майже неможливою - поруч дорога, електропроводи. Я з двома помічниками зробив там попередню розчищення. Виявилося, що могил зовсім не видно, немає і хрестів, тому ми вирішили валити дерева. Правда, довелося тимчасово зупинити роботи на кладовищі, бо зламалася моя пила. Я вже полагодив її (до речі, заплатив за це 800 гривень), тому скоро ми заробимо знову.
Додам лише, що як не старайся, все одно всім не догодиш. Що стосується благоустрою кладовища, то до мене підходили люди, що живуть поряд з ним, і дякували за порядок.
Розпитавши людей, які живуть поруч із цвинтарем, журналісти переконалися, що Федір Герман прав: ті, у кого там поховані рідні, незадоволені, а у кого на цвинтар нікого немає, ті підтримують сільського голови. Серед таких і 70-річна Марія Богдан.
- А чого ж, добру справу людина робить, за що ж на нього ще й ображатися чи скаржитися '? - Каже вона. - Ось мій будинок зовсім поруч із кладовищем, так я вдячна Сергію Михайловичу, що подбав про порядок на кладовищі, а таким чином і про порядок у наших будинків. Бо кому ми, старі, тепер потрібні ...
А ось що сказав місцевий священик отець Микола (в миру Власенко):
- Всі роботи на кладовищі Сергій Михайлович робив без благословення, та й дозволу він у мене не питав. Я, коли побачив повалені і кинуті на могили дерева, сам був шокований. До того ж селяни стали до мене підходити і скаржитися, що по кладовищу трактором їздять, а це ж великий гріх. Кладовище потрібно упорядковувати, але заїжджати на його територію технікою можна. Торік я дозволив сільському голові конем заїхати на нове кладовище, щоб вивезти звідти спиляні дерева, гілки. Але цього разу він перейшов усі межі! Наш сільський конфлікт дійшов навіть до чернігівського владики Амвросія. У мене з ним відбулася серйозна розмова, а після нього ще один - із Сергієм Михайловичем. Я дав йому місяць на те, щоб він навів порядок на кладовищі. Але минуло вже півтора місяця, а спиляні дерева як лежали на могилах, так і лежать. Ну що мені з ним робити? Не битися ж ...
Журналісти відкладали цей матеріал, думали, може, сільський голова Конотопа все-таки наведе порядок на кладовищі, але час йде, а нічого не змінюється. На чергове запитання перед виходом статті, коли ж чекати порядку, Сергій Михайлович відповів, що в даний час займається капітальним ремонтом мосту. Того самого, за яким і журналістам довелося проїжджати. Два тижні тому він провалився, а людям треба ж худобу якось гнати на пасовище, тому всі свої зусилля сільський голова направив на його відновлення. Але казав, що і про цвинтар не забув, і як тільки звільниться, продовжить роботи з його благоустрою.
Залишається нез'ясованим і питання - як же все-таки правильно впорядковувати кладовища, щоб люди були цим задоволені. Адже Сергій Михайлович взявся за цю справу з добрих намірів, але, як це часто трапляється, хотів як краще, а вийшло як завжди. Та й людям потрібно не тільки пред'являти претензії голові, а й допомогти йому справою, тому що все це він робить безкоштовно, вирубка дерев не входить в його обов'язки.