Заступник голови Чернігівської обласної ради Олександр Кодола заявив, що керівництво муніципального органу клопотатиме про надання звання «Герой України» чернігівцю Миколі Брую (1986 р. н.) та уродженцю села Ярославка Бобровицького району Юрію Ковалю (1980 р. н.) Обоє бійців загинули під час бойових дій на Луганщині.
- Це питання ми виноситимемо на сесію обласної ради, яка відбудеться у вересні, - сказав Олександр Кодола. - Гадаю, депутати одноголосно підтримають нашу пропозицію.
Він також уточнив, що командування Першої гвардійської танкової дивізії, в якій служили загиблі воїни, зі свого боку також клопотатиме про надання їм відповідних звань.
- Для цього є всі підстави, - сказав обласний чиновник. - А хлопці - справжні Герої. Вони віддали життя за нас із вами, за мирне небо над нашими головами. Слава Героям!
Микола Бруй і Юрій Коваль загинули 26 липня поблизу села Красне на Луганщині, прориваючи блокаду Луганського аеропорту.
34-річний навідник Юрій Коваль загинув від розриву снаряду артилерійської установки «Град». За словами рідних, він їхав першим на БТРі у колоні української техніки. Коли ж почався обстріл, боєць прийняв вогонь на себе. Перш ніж його накрило снарядом, Юрій встиг вискочити з палаючої машини та покласти чотирьох бойовиків.
Поховали чоловіка у рідній Ярославці, у закритій труні. У Юрія Коваля залишилися дружина та десятирічний син.
28-річний кулеметник Микола Бруй загинув, прикриваючи та визволяючи з полону своїх побратимів. Чернігівець був членом Всеукраїнської організації «Тризуб» імені Степана Бандери, де мав псевдонім Клин. Він брав активну участь у Революції гідності.
- Коли почали формувати перші добровольчі підрозділи, Микола дуже хотів потрапити в батальйон «Донбас», але під час першої хвилі мобілізації його призвали до армії, - згадує сестра загиблого чернігівця Юлія Бруй. - Потім він розказував, що всіх десантників призвали першими (після університету Юрій відслужив строкову у 95-й окремій аеромобільній бригаді. -Авт.) Службу проходив у Гончарівському, де дислокується Перша гвардійська танкова бригада. Йому пропонували служити на Сумщині, але він погоджувався їхати тільки на Схід. Перебуваючи на Луганщині, телефонував додому майже щодня, розповідав про обстріли з боку Російської Федерації. А напередодні смерті, 25 липня, сказав, що отримав зарплату і скупив із своїми хлопцями чи не всю сільську крамницю. їх відправили на підсилення Луганського аеропорту, тож Микола попередив, що можуть бути проблеми зі зв'язком, тому просив не хвилюватися. Брат був упевнений: наші переможуть... Він часто повторював, що не здасть зброї, як і більшість військових, доки не отримає від влади відповіді на всі запитання. Це і було основною темою наших останніх розмов.
Тривалий час бойовики відмовлялися повертати рідним тіла загиблих бійців. Про доставку «вантажу 200» вдалося домовитися з представниками одного з ритуальних агентств Луганщини. Перевозили загиблих через пункт пропуску «Ізварине», потім територією Росії і вже з Харківщини труни з тілами доставили в Чернігів.
Миколу Бруя поховали четвертого серпня. Відспівали Героя у храмі Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП, за який він боровся, аби той належав українській громаді. У 28-річного чернігівця залишилися молода дружина та п'ятирічна донька.
Питання грошової компенсації рідним загиблих усе ще відкрите. Втім, певні позитивні зрушення відбулися. За словами Юлії Бруй, чернігівський військкомат відправив у Київ усі потрібні документи.
- Кажуть, що компенсація має прийти через місяць-другий, - пояснює сестра загиблого чернігівця. - Дуже допомагає керівництво обласної ради. Вони надали нам кваліфікованого юриста, тому всі основні питання з пенсією для дружини та дитини ми вирішили.
- 5 переглядів
