5 серпня Президент України Петро Порошенко на зустрічі з керівниками силових відомств запропонував: «Розгляньте пропозицію, щоб військкоми несли відповідальність за якість кадрового складу, який мобілізують. Можливо, ми введемо практику, коли бойові офіцери з фронту, які отримали поранення, будуть працювати у військкоматах, навіть на посадах військкомів або їх заступників, а військком на 45 діб поїде у Збройні сили». Отже, з військкоматів поїдуть на Схід. Співробітники міліції, навіть генерал Олег Демченко, в обов'язковому порядку хоч на день та їдуть в зону АТО. А ще, за нашою інформацією, розглядається можливість відправляти туди ще й цивільних чиновників. Комусь же треба очолити райдержадміністрації, облдержадміністрації, департаменти на Донеччині та Луганщині замість тих, хто заплямував себе співпрацею з бандитами.
Чи згодні поїхати назустріч небезпеці, новим викликам голова ОДА, голова облради, їх заступники? А керівники обласних організацій демократичних партій? Створювати (відновлювати) там осередки своїх партій. Про це їх і запитали.
Була певна дискусія, чи треба запитувати 66-річного Валентина Мельничука, який працює на посаді заступника голови облради. Потім зійшлися на думці, раз Валентин Васильович у строю, треба.
— Якщо Президент запропонує вам роботу в органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування у звільнених містах Сходу — погодитесь? Поїдете?
Мельничук зараз у відпустці, та відповів на дзвінок по мобільному:
— Звільнених? А що, вони були окуповані? Ким?
— ЛНР (Луганська народна республіка) та ДНР (Донецька народна республіка), — політкоректно відповідаю. Пізніше дійшло, треба було сказати — окуповані бандитами і російськими військовими.
— Там живуть такі ж люди, як і ми. Якщо Президент запропонував би, я б поїхав піднімати з руїн міста Сходу, — сказав Мельничук.
— А добровільно? Написавши відповідну заяву Президенту?
— Пиши-не пиши, я в такому віці, що на державну службу мене вже не візьмуть.
Готовий, якщо Президент покличе, їхати на Схід 47-річний Микола Звєрєв, голова облради. Власне, він там був уже двічі, зокрема передав військовим переобладнаний «Хюндай» — вантажну машину-евакуатор з лебідкою, потрібний, щоб возити, приміром, їжу і воду на блокпости, витягати розбиті машини. Готується поїхати втретє, везе одяг, обмундирування, їжу і т. д. Загалом близько 20 тонн для 41-ого батальйону, 13-ого та Першої танкової бригади.
— Під обстрілом не був. Ночував за 10 кілометрів від зони обстрілу, — розповідає Микола Вікторович. — Якщо держава в особі Президента довірила б роботу в органах виконавчої влади, я б зміг, поїхав. Зараз я роблю все можливе, щоб ми могли захистити кордон. Кожного ранку на зв'язку з прикордонниками. Звернувся до всіх голів обласних рад, зокрема, до західних областей: «Чернігівщина — ворота на російському кордоні. Хлопці, давайте міцно замкнемо ці ворота». Я за свій рахунок літав до Риги (Латвія), там говорив про необхідність укріплення кордону. Зустрічався з фінами. Я прихильник лінії Ман-нергейма. Швидше розпадеться Росія, ніж ми схилимо голови і наш північно-східний регіон піде до них у раби. Така моя думка, і я готовий її відстоювати.
Поїхав би і добровільно, — продовжує Микола Вікторович. — Але моя посада — виборна. І якщо я її покину, зраджу довіру чернігівців і депутатів облради.
32-річний Олександр Кодола, заступник голови облради, сказав:
— Події на Донбасі показали, що у регіоні багато справжніх патріотів та професіоналів, які завжди будуть проукраїнськими, які не стали біженцями та прибічниками терористичних угруповань. Це, наприклад, мій друг і однопартійка, виконуюча обов'язки голови Луганської облдержадміністрації Ірина Веригіна. Я вірю, що ці розумні та мужні люди, які народжені там, зможуть досягти й злагоди на рідній землі. Звісно, потрібно термінове та якісне оновлення місцевої влади, особливо на Сході. Щоб на зміну регіоналам, комуністам, відвертим сепаратистам та їх прибічникам у місцевих органах влади прийшли патріоти України та люди нової генерації. Що стосується мого особистого рішення: якщо глава держави у перехідний період вирішить посилити місцеву виконавчу владу на Сході представниками з інших регіонів, я виконаю відповідний указ Президента. Хоча я не є людиною команди Президента, а був і є членом партії «Батьківщина», погодився б задля України і українців у першу чергу. По суті, це добровільно і є. Президент же не може мене примусити. У разі потреби готовий проявити таку ініціативу і запропонувати свої послуги.
49-річний Володимир Івашко досі голова Чернігівської ОДА, хоч гарячі голови відправляють його у відставку ледь не кожного тижня. Запитання про роботу у звільнених містах Сходу його єдиного не надихнуло на відповідь.
У нього два заступники - 34-річний бютівець Сергій Журман і 41-річний свободівець Костянтин Лубенцов. Лубенцов відразу сказав: «Безперечно, поїду». Запитання: «А добровільно?» його розсмішило:
— А як це можливо практично? Приїду в Луганськ і скажу — візьміть мене, я красивий? На Чернігівщині дерибанити нічого, а на Схід підуть мільйони, візьміть хоч начальником ЖЕКу?
Сергій Журман, заступник голови обласної держадміністрації:
— Я є державний службовець. Давав клятву державного службовця служити народу України.
Президент України Петро Олексійович Порошенко є законно обраним легітимним Президентом, і я буду виконувати ту роботу, в тому напрямі, в якому буде потрібно, і там, куди мене направить безпосередньо Петро Олексійович. Якщо треба буде траншею рити, буду, значить, працювати фізично. Якщо треба буде займатись моїм напрямом роботи, вважаю, я з ним впораюся, — буду моїм. На тій території України, де мені вкажуть.
— А чи готові ви поїхати добровільно?
— Це як розуміти?
— Написати заяву, попросити перевести вас, наприклад, на таку ж посаду на сході країни.
— Повторюся. Присяга державного службовця не поширюється виключно на роботу на цій посаді на території Чернігівської області. Дадуть рознарядку — поїду... І не обов'язково на посаду, яку займаю тут... А писати заяву самому, що я хочу туди, ну давайте я її напишу... Але що це дасть?
— Це дасть те, що заяву можуть розглянути...
— Ви знаєте, це дурне запитання. А ваш редактор згоден написати заяву, покинути свою редакцію і поїхати очолити редакцію, скажімо, «Вісті Луганщини»?
Владислав Атрошенко, голова обласної організації партії «Солідарність»:
— З самого початку виникнення військової загрози з боку Росії, ще до окупації Криму, я прийняв рішення здійснити максимальне сприяння підвищенню обороноздатності українського війська, в першу чергу, чернігівських частин. Була здійснена і здійснюється серйозна допомога з обмундируванням, обладнанням, медикаментами та іншим необхідним для військових. На цьому етапі це все, що я можу зробити для перемоги України у війні, яка зараз ведеться на Донбасі. Якщо від мене вимагатиметься щось інше — я готовий. Я би прийняв пропозицію Президента.
Народний депутат України, фракція ВО «Батьківщина», голова обласної організації «Батьківщини» Валерій Дубіль:
— Що стосується різних гіпотетичних пропозицій — вони не на часі. Депутат повинен сьогодні працювати таким чином, щоби були потрібні закони, бути в такий спосіб на передовій. Очолювати адміністрації або ради мають професіонали. І давайте їм довіримо ці процеси. Я за-конотворець, за мене у 2012 році віддали голос понад 50 відсотків чернігівців. І я маю зобов'язання перед цими людьми. Я маю забезпечити їм тут спокій і мир. Водночас я не обмежую свою роботу в межах свого виборчого округу. Спільно з чернігівською громадою ми систематично допомагаємо військовим, які воюють на сході країни, опікуємося евакуйованими із зони АТО, підтримуємо військових, які дислоковані на Чернігівщині. Порядок можливий за умови, коли кожен буде на своєму місці і робитиме свою роботу чесно, добросовісно, відповідально.
Юрій Тарасовець, голова обласної організації партії «УДАР»:
— Ніколи про подібне не думав. Та вважаю, що на сході України достатньо своїх кваліфікованих кадрів, які чудово знають специфіку регіону. Як кажуть у прислів'ї, де народився, там і згодився. Зараз головне, щоб закінчилось протистояння з сепаратистами, щоб не гинули мирні люди та наші військові. Щоб жителі східної України не вважали нас своїми ворогами. Над цим ми повинні працювати усі разом. Відповідаючи на другу половинну запитання, чи поїхав би самостійно, — так, поїхав би. Якщо буде в цьому така необхідність.
- 3 перегляди