Уніч з 30 на 31 січня у Сокиринцях Срібнянського району згорів будинок, а в ньому — 53-річний Іван Харченко. За декілька хвилин до цього він виніс на руках із полум'я власну матір, 73-річну Ольгу Макарівну.
— Ольга Макарівна хворіла дуже, — розповідає подруга дитинства загиблого Олександра Харченко. — Інсульт перенесла. Майже не ходила. Іван витяг її на поріг, покликав сусідів, вони відтяти жінку до себе. Сам Іван кинувся до палаючої хати, щоб врятувати документи. Назад уже не повернувся. Сусіди чули, як Іван ойкав у хаті, кричали, щоб вибігав. Та не допомогло. Рятувати чоловіка було нікому — сусіди старі. Молодь пороз'їжджалася по заробітках. Якби хто з молоді був, не дали б Івану загинути. Я бачила наступного дня рештки Харченка, які винесли з хати. Від болю аж горло здавило, ліки пила. Іван був чоловік високий, під два метри, а винесли з попелища ляльку — рук і ніг не було, обгоріли, тільки чорний тулуб і малесенька голівка. Ще й на розтин повезли тільце. А що там розтинати?!
Ользі Макарівні ще про загибель сина не казали. І так кололи ліки, бо погано їй. Живе у племінниці. Не знає, що Івана нема, от і примовляє: «Ванько, Ванько, топи хату». А він уже і протопив. Пожежа наче від печі почалася, як горіло в хаті, то було видно, що Іван з черені ганчірки поскидав. Усе казав: «Буду топить, щоб матері не холодно».
Олександра Харченко припускає, що друг дитинства хотів врятувати документи на паї.
— Тільки ж бумага завжди вернеться, а людина ні, — зітхає жінка. — Для селян паї сьогодні — виживання. Ото й хотів урятувати. Бо що ж, роботи нема, так, підробітки. То по людях Іван ходив, то на фермерських господарствах підпрацьовував.
Іван Харченко був двічі розлучений. Мав трьох дітей. Вони дорослі. З батьком стосунки підтримували. Чоловік, як тільки була змога, помагав їм.
— Він узагалі хороший був, — хвалить покійного Олександра. — Хоч і чарочку любив, та й дітей любив. Навіть як вип'є, то безвредний.
Поховали Івана Харченка 1 лютого, у суботу.
За тиждень має приїхати Іванова сестра з Кременчука, щоб матір Ольгу Макарівну забрати до себе. Сказати пенсіонерці, що її син загинув, рідні поки не наважуються.
- 3 перегляди
