З кожним днем все більше людей не витримують гнітючої обстановки на сході країни і зі сльозами на очах покидають рідний дім, шукаючи притулку в інших областях. Чимало таких переселенців вже і на Чернігівщині. Кілька днів тому в Сіверський край з проханням прихистити приїхало подружжя пенсіонерів – Олег і Ірина Олещенки з Свердловська Луганської області.
Про ситуацію на території, де, без перебільшення, йде війна - у сповіді очевидців.
Як сепаратизм прокидався і свавілля «кадировців» на сході України
Після анексії російськими військами Криму сепаратизм прокинувся на Луганщині і Донеччині і більшість місцевого населення дійсно підтримувало ополченців.
Та коли рідними вулицями почали вільно прогулюватися наймані Росією «кадировці» та «донські козаки» озброєні до зубів – місцеві замислилися. А коли терористи почали нахабно хазяйнувати: відбирати у людей їжу, цінні речі, «віджимати» бізнес та навіть розстрілювати заради розваги на вулиці автомобілі – ситуація зовсім змінилася.
Населення побачило справжнє обличчя так званих «ополченців». Але боротися голими руками проти сотень до зубів озброєних бандитів люди не наважуються. Страх поселився в їхні серця. Бідні люди навіть вночі нормально спати не можуть.
Про це мені розповів 65-річний Олег Олещенко, який разом з дружиною Мариною змушений був тікати з Свердловська, де прожив понад 30 років. До речі, вперше за кілька місяців чоловік нормально виспався лише у Чернігові.
Не дивно, адже Свердловськ на момент від’їзду Олещенків «кишів» сепаратистами. І хоча бої на території міста не велися, жити людям доводиться в постійному страху, оскілки в будь-який момент «в гості» можуть завітати терористи.
- Луганчани зрозуміли кого підтримували, але, на жаль, запізно. – Говорить Ірина Олещенко. – Більшість населення Луганської області спочатку дійсно підтримували сепаратистів. Багато і таких, яким взагалі байдуже, жити в ЛНР, чи незалежній Україні. Мовляв, ми поза політикою. Коли до військкоматів почали викликати хлопців та чоловіків, вони відмовлялися йти. Говорили, що не будемо воювати проти братів росіян. Але коли путінська «нечисть» заполонила Свердловськ, то до тих хлопців, які ховалися від військкоматів пішли вже найманці зі зброєю і повиганяли їх воювати проти української армії. Зараз багато людей проти сепаратистів, але що робити?! Страшно і слово сказати. Тут же застрелять.
Ірина Олещенко розказала, що від куль бандитів гине чимало мирного населення. Терористи вночі розстріляли машину її знайомого. Люди лише вранці помітили це. Від втрати крові чоловік помер у лікарні.
Багато разів найманці обстрілювали і автобуси з шахтарями.
Прикордонників купив Путін?
В тому, що Свердловськ окупували російські найманці певним чином винні українські прикордонники, мовляв, вони на цьому ще й збагатилися – запевняє Олег Олещенко:
- На початку червня українські прикордонники пропускали за гроші «Камази» з Росії. Бувало за ніч по десять вантажівок з чеченцями приїжджало. За тиждень їх стільки наїхало… Потім прикордонники покинули свої блок-пости. Ми про це з самого початку повідомили у Київ. Писали багато разів. Вимагали відставки Миколи Литвина (авт. Голова Державної прикордонної служби України). Це зрадник України. Ніхто нас не почув.
До речі, інформація про продажність прикордонників на сході України не нова. В мережі Інтернет можна знайти декілька повідомлень про те, що за певну суму найманців з Росії безперешкодно пропускають через кордон. Навіть суму вказують, за яку прикордонники продають Вітчизну.
Полювання на патріотів.
Загалом про ситуацію на сході Олещенки розповідають спокійно, втім, на очах ледь помітні сльози: все ж таки війна в рідному регіоні.
Тікати з Луганщини вони вирішили після того як «ополченці» викрали голову обласного осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта», куди входить також і Олег Іванович. За його словами у терористів є списки всіх свердловських патріотів України, тому цілком можливо, що наступним міг бути саме він.
У Чернігові на кілька днів переселенців прихистив колишній одногрупник Олега Івановича, а постійним житлом родину вже найближчим часом пообіцяв забезпечити голова обласної ради Микола Звєрєв.
У Свердловську ж у Олещенків не залишилося нікого. Одна дочка живе в Білорусії, інша – на Одещині. За квартирою і дачею приглянути нікому, тому вони про свій виїзд «про всяк випадок» нікому не сказали.
Все ж таки подружжя Олещенків вірить, що скоро все це закінчиться і вони зможуть повернутися додому.
