Чернігівець Андрій Леоненко ще у 2007-му році відкрив для себе у ПриватБанку кредитну картку. Каже, що поповнював її справно. У травні 2010 року сплив строк її дії.
Але 25 грудня Андрій отримав повістку до суду, з якої дізнався, що "винен" банку 18,5 тисяч гривень.
У суді першої інстанції банк своєї правоти не довів, у позовних вимогах до громадянина суд відмовив.
- У квітні 2007-го року я взяв кредитку у Приватбанку з лімітом 2500 гривень і платив щомісяця, потім ліміт підвищили до 5000 гривень. Строк дії кредитки був до травня 2010 року. 25-го грудня 2013 року на мою адресу пришла повістка до суду, що я винен Приватбанку 18500 гривень. До цього часу мені ніхто не дзвонив і не повідомляв, що я винен якісь кошти, - каже Андрій.
Розгляд справи у суді призначили на 3 лютого 2014 року. У суді Андрій Леоненко подав заяву про застосування строків позовної давності у 3 роки згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України. Але представник Приватбанку стверджувала, що срок дії кредиту не обмежений і продовжуєтся автоматично до повного його погашення.
- Я запитав, коли я порушив забов’язання. Представник Приватбанку відповів, що у жовтні 2008 року. Згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України строк позивної давності починаєтся від дня, коли я не сплатив черговий платіж за кредитом. Я наголошував, ще що дія картки закінчилася у травні 2010 року, отже строк позовної давності сплив. Ще я наголошував, що це споживчий кредит і згідно пункту 7 частини 13 статті 11 ЗУ “Про захист прав споживачів забороняється вимагати кредит, срок позивної давності якого (3 роки) сплив, - розповідає Андрій.
Суддя Деснянського районного суду Чернігова Логвіна постановила відмовити у задоволені позову Приватбанку до Андрія Леоненка про стягнення заборгованості 18,5 тис. грн.
- Ці справи у банків можно вигравати, але люди програють. Хтось до суду не приходить, хтось законів не знає, а потім їх майно за безцінь продають. Судова практика каже, що із 100 справ проти банків люди програють 90, вісім справ зменшують суму і тількі дві справи виграють, - зазначає Андрій Леоненко.
