Військових із тринадцятого батальйону територіальної оборони, сформованого на Чернігівщині, відправили на схід країни. Батальйон укомплектовано переважно з добровольців-патріотів, які виявили бажання захищати територіальну цілісність України. Навчання мобілізованих відбувалося в 169-му навчальному центрі Сухопутних військ Збройних сил України, що у селищі Десна Козелецького району. До його складу увійшли мотострільці, водії, стрільці, командири відділень, радіотелефоністи, кухарі. На війну добровольців відправили 9 травня, тихо, без особливих почестей та помпезних салютів. А в переддень відправлення серед військових стався бунт.
Тільки з четвертої спроби взяли до війська
Про причини бунту та нинішню ситуацію в батальйоні розповідає один із бійців, чернігівець Андрій Коваленко.
- До війська я записувався зі скандалом, а перед тим тричі приходив до військкомату та просив, аби мене взяли на службу. Але мені жодного разу так ніхто і не зателефонував, хоча я маю військову спеціальність снайпера, - розповідає Андрій, який донедавна працював верстальником в обласному тижневику «Деснянська правда». - Коли два тижні тому громадські активісти пікетували військкомат із вимогою звільнити обласного військового комісара Костянтина Нікуліна, то в присутності журналістів я все-таки домігся того, аби мені вручили повістку. Вже наступного дня мене забрали до батальйону територіальної оборони. З кінця квітня нас відправили на полігон у Десну для проходження навчання і відпрацювання бойового злагодження.
Попри те, що Андрій має військову спеціальність снайпера, його чомусь хотіли поставити гранатометником і лише після наполягань погодилися взяти кулеметником.
- Таке враження, що нами закривали «дірки» у спеціальностях, - каже він.
За словами військовослужбовця, про проблеми батальйону треба говорити окремо.
- Навчання у нас проходило злагоджено, стріляли і бігали ми вдосталь, а от побутові умови були просто жахливими. Не вистачало елементарного: ковдр, подушок, наволочок, матраців, рушників, мила. Ми навіть у баню не могли сходити, бо не було тапочок, - пригадує доброволець. - Наш командир Олексій Коновалов, який пройшов Майдан і який нам за рідного батька, підняв бучу, і завдяки чернігівським активістам, які вийшли пікетувати обласне казначейство, нам на батальйон перерахували гроші.
За словами Андрія Коваленка, напередодні відправлення на Схід командування вирішило змінити командира батальйону та ротних. Особовий склад почав висловлювати невдоволення.
- Ми забарикадувалися в приміщенні та вимагали не змінювати наших командирів, - розповідає військовий. - Внаслідок переговорів командира стрілкової роти Олексія Коновалова залишили з нами і дали звання командира взводу. Командування батальйону хотіло, аби він навчав у Десні новобранців, але Коновалов наполіг на тому, щоб поїхати з нами, бо відчуває відповідальність за кожного свого бійця.
Хлопців відправили на Схід без бронежилетів
9 травня тринадцятий батальйон територіальної оборони відправили на Схід. Відправили тихо і без почестей. На війну! Нині наші військові виконують бойове завдання за 70 кілометрів від Слов'янська - найгарячішої точки на карті сучасної України.
- Ми окопалися на підступах до Слов'янська, - повідомив телефоном Андрій Коваленко. - У всіх - повний боєкомплект, хлопці рвуться в бій. Бойовий дух високий, незважаючи на проблеми.
А їх дійсно вистачає, адже, за словами Андрія Коваленка, обіцяних військкоматом розгрузочних жилетів хлопцям так і не видали. Не кажучи вже про бронежилети. їх немає навіть у офіцерів.
Допитатися правди у військкоматі неможливо. Заступник обласного військкома підполковник Вадим Мільчицький каже, що бронежилетами військовослужбовців із батальйону територіальної оборони мала забезпечити держава, і натякає на їх високу вартість. Як розпорядилися 250 тисячами гривень, виділеними на батальйон, не розповідає. Ще ЗО квітня обласний військовий комісар Костянтин Нікулін заявляв, що батальйон комплектують господарським майном на кошти, які надійшли на рахунки військового комісаріату від благодійників та небайдужих громадян. Загалом на той час ця сума становила 1 мільйон 171 тисячу гривень. Планувалося, що видатки на комплектування батальйону територіальної оборони матрацами, подушками, ковдрами та іншими речами становитимуть понад 250 тисяч гривень. Також хотіли придбати для військовослужбовців батальйону засоби зв'язку та інше спорядження. Навіть замовили чернігівській жіночій колонії пошити розгрузочні жилети. Чому добровольців відправили в гарячу точку без засобів захисту, у військкоматі не знають.
Змова чи саботаж на місцях?
Чернігівець Євген Тарасенко два з половиною місяці охороняє у військкоматі радіотехніку. Колишній десантник зголосився добровольцем і з перших днів набору прибув до Чернігова аж із Сочі. Там він донедавна розбудовував інфраструктуру під Олімпіаду-2014, працюючи будівельником.
- Я вже чотири рази письмово просив перевести мене в 95-ту аеромобільну бригаду, - обурюється десантник. - Штани протирати можна і вдома, я приїхав воювати за Україну, а не охороняти майно військкомату.
За словами військовослужбовця, у всіх проханнях про переведення йому було відмовлено. Він також розповідає, що серед трьох його знайомих спецназівців жодному й досі не прийшла повістка в армію.
- Один із них, якому 36 років, має бойовий досвід в Іраку, - каже Євген Тарасенко. - У військкоматі сказали, що він не підходить для служби за віком.
Абсурдність ситуації очевидна. І це підтверджують добровольці, які нині перебувають на Сході. Військові з тринадцятого батальйону дивуються: навіщо їм видали старі загальновійськові захисні комплекти і чи потрібні вони їм узагалі?
- Краще б бронежилетами забезпечили, - каже Андрій Коваленко.
Він також розповідає, що їх «кинули» і з обіцяною зарплатою.
- Обіцяли, що платитимуть як контрактникам, а насправді - як призовникам: 650 гривень сержантам, а солдатам і того менше, - розповідає доброволець. - Але ми тут не за гроші. Будемо воювати, навіть якщо нічого не заплатять. За мир треба боротися!
- 5 просмотров
