Трагедія сталася в урочищі «Маньчин ліс» під Осьмаками. Дерево, падаючи, вдарило чоловіка. На смерть. А його дружина згадала, що ще влітку відбулася подія, яка віщувала біду.
Майстер по криницях
Петро Прокопенко був корінним осьмаківцем. Раніше працював трактористом, у лютому святкував би своє 65-річчя. Не судилося…
– Петро Миколайович трудяга вічний, – розповідає Осьмаківський сільський голова Тетяна Савченко. – Окрім роботи на тракторі та постійної сільської хазяйської круговерті, він ще й колодязі копав та чистив.
Знали колодязьного майстра не тільки на Менщині, а й по інших районах. Є його криниці у Локнистому, Ушні, Осьмаках, Бірківці, у Носівському районі та ще багато де. Кажуть, що за «довгою» гривнею ніколи не гнався: що заплатять, те й добре.
А ще інколи з дозволу лісника ліс розчищав, так і дровець можна припасти. Воно хоч і газ підведений, а «дідівське» паливо у селі ще нікому не завадило.
Чорне лелече крило
– Якогось особливого передчуття не було, – сумно зітхає дружина загиблого Катерина Максимівна. – У неділю, п’ятого числа, чоловік до лісу із односельчанином Дмитром Цибульком пішли. Дмитро і подзвонив: біда, каже. Господи, за що нам таке горе? Кажуть, і гілка не велика була, трохи пальця товща. А попала по шиї, перебила хребці, смерть миттєво настала.
Сни господиня із півроку погані бачила. Та думала, що з іншої причини.
Родину Прокопенків біда вже відві¬дувала: минулого року через коротке замикання електромережі вогонь знищив дах їхнього будинку. Тільки дякуючи сусідам, родичам, односельчанам та іншим небайдужим людям відбудувалися.
– А ще у минулому році на нашу хату лелека сів, хоча і гнізда поруч немає, – згадує згорьована жінка. – Ніяк його прогнати не могли. Вже пізніше я довідалася, що, за народним повір’ям, якщо лелека довго на будинку сидить, значить, «прилітав за кимось».
Недаремно побував лелека-вісник. Забрав життя господаря дому до недосяжного краю, де нема ні болю, ні втоми, ні печалі…
Сліпа випадковість
– Стався трагічний випадок, – коментує ситуацію перший заступник начальника райвідділу УМВС України в Чернігівській області Мирослав Усік. – Людину призвели до смерті ініціативність і небайдужість. Як не дивно це звучить.
За офіційною версією місцевий лісник дозволяв Петру Прокопенку та деяким іншим осьмаківцям прибирати дрова на місці вирубки. Порядні, серйозні люди, допоможуть і для себе уроблять.
Того недільного дня вони побачили аварійне дерево, що зависло на іншому. Щоб не впало і не наробило біди, вирішили стягти його трактором. Причепили, відійшли далеко убік. І тут – воля сліпого випадку. Дерево замість того, щоб просто з’їхати донизу, перекрутилося і всією своєю масою навалилося на сусіднє, вивернувши його з корінням. Саме воно, впавши по непередбаченій траєкторії, і дістало вершиною Петра Миколайовича…
